Карманський Петро Сильвестрович «Майнула ти на моїм небосклоні…»

Розміщено Шкільні твори в 16 мая 2015

Майнула ти на моїм небосклоні,

Як загадочна, казочна сноява,

Як опалева ранішня заграва,

Що на осіннім блисне оболоні.

Мов з дисонансів теплий тон спокою,

Війнув на мене легіт твого чару,

І розбуялась, вигріта тоскою,

Містична цвітка захвату і жару.

Та й розлучив нас океан безмежний,

Розвіяв мрії, гей сріблясту піну.

І впав на мене смуток безбережний,

Як хмара мряки, що зродилась з тіні.

Ген, загубились ми в страшнім безкраю,

Як у всесвіті два дрібні атоми!

Чи ще зійдемся?. Я паду з утоми.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций