Осьмачка Тодось Старший боярин (скорочено)

Розміщено Шкільні твори в 15 мая 2015

У червні 1912 року Гордій Лундик приїхав із Черкаської учительської семінарії в село Тернівку до своєї тітки Горпини, яка замінила йому батьків, котрих він рано втратив. Здобути освіту йому допоміг місцевий священик Дмитро Діяковський, зваживши на успіхи здібного учня в земській школі. У його валізі лежала посвідка про те, що Лундик має право навчати в народних школах.



Повість “Старший боярин” — модерністична оповідь-роздум про Україну та українців у XX ст. У ній є автобіографічні мотиви, наявні експресія, символіка, психологізм. Відомий літературознавець Ю. Шерех писав: “Має людина в Осьмачки силу, що здатна подолати самоту і загубленість свою в космосі. Ця сила — почуття любові, що з’єднує душі й тіла… Думкою ми приймаємо і міряємо світ. Чуттями міняємо його. Це наше чуття забарвлює світ, змушує його сяяти скалками ясності чи тьмаритися в пелені туману”. Твір уперше вийшов 1946 року в Німеччині у видавництві “Прометей”. Він одержав першу премію на конкурсі “Українського видавництва”.





Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций