Вінграновський Микола Степанович Повернення Хікмета

Розміщено Шкільні твори в 27 апреля 2015

Тремти, Туреччино! Він вирушив до тебе.

Свою труну розбивши опівночі,

Навпомацки в зеленім темновинні

Він вирушив до тебе, бо поети

І в смерті кличуть землю батьківщини.

Він вирушив до тебе під дубами,

Під корневищами страждань своїх планетних,

Під корневищами політик і країн,

Під корневищем людства — до вітчизни.

Попід Дніпром, біля чола Тараса,

До моря Чорного, а потім і під морем

На ліктях, на колінах твій поет

Повзе до тебе, чуєш, батьківщино?!

…Прости мене, що я твою ганьбу

Підняв наголос, що не спала ти.

Що не оспівував тебе, ридавши ридма,

А бив тебе у зуби за покірність,

За сліпоту, за гумовий хребет

Перед фашистськими ногами і штиблетами.

Прости мене за тюрмища твої,

Що дух в мені гноїли й ґвалтували,

Прости мене за мене, батьківщино.

Прощаєш, так?

Будь проклята тоді!

Тоді я сам — Туреччина. Я — ти!

Я та Туреччина, ім’я якій Свобода.

Тремтіть, Туреччини! Поети — не кроти.

Поета очі — це вітчизни очі.

1965.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций