Кащенко Адріан Феофанович Кость Гордієнко-Головко — останній лицар Запорожжя — C. 7

Розміщено Шкільні твори в 5 апреля 2015

[1] Сірко Іван Дмитрович (помер у 1680 році) — кошовий отаман Запорозької Січі. Народився в місті Мерефі. Талановитий і хоробрий воєначальник, учасник війни 1648-1654 років проти шляхетської Польщі. Після Андрусівського миру 1667 року соратник Петра Дорошенка, який орієнтувався на Туреччнну. Виступав проти обрання гетьманом I. Самойловича, за намовою якого був засланий на Сибір. Після повернення з Сибіру багаторазово обирався кошовим отаманом Січі. Найбільш удатливий козацький полководець у боротьбі з турками і татарами. З його ім’ям пов’язаний переказ про лист запорожців до султана, увіковічений у знаменитій картині I. Репіна.

[2] Мазепа Іван Степанович (1644-1709) — гетьман Ліво-бережної України (1687-1709). Походив з українського шляхетського роду. Був пажем при королівському дворі. Втік до гетьмана Петра Дорошенка. Був генеральним писарем у його уряді. В 1674 році перейшов на бік I. Самойловича. В 1687 році був обраний гетьманом. Вступав у таємні зносини з шведським королем Карлом XII, а в 1708 році повністю перейшов на його бік. Після поразки шведів під Полтавою відступив з ним та запорожцями у Молдавію, де и помер у м. Бендерах.

[3] Голіцин Василь Васильевич (1643-1714) — князь, начальник Посольського приказу при царівні Софії Олексіївні, котра правила під час малолітства царів Петра та Івана Олексієвичів. Головнокомандуючий російським військом у кримських походах 1687-1689 років. Після падіння Софії за співробітництво з нею був відправленнй на заслання.

[4] Самар — старовинне козацьке місто з монастирем для літніх запорожців. Нині Новомосковськ.

[5] Кодацька фортеця — заснована шляхетською Польщею в 1635 році на правому березі Дніпра проти Кодацького порогу з метою перешкоджати втечам селян на Січ та повністю ізолювати Запорожжя від України. В серпні того ж самого року була зруйнована козацьким загоном I. Сулими. Відбудована в 1639 році, знову взята приступом в 1648 році. Стала осередком невеликої козацької залоги, згодом Кодацька паланка, з якої постало село Старі Кайдаки, яке пізніше розчинилося у нинішньому Дніпропетровську.

[6] Скальковський Аполлон Олександрович (1808-1899) — український історик. Народився в місті Житомирі в родині дрібнопомісного дворянина. В 1827 році закінчив юридичний факультет Московського університету. З 1848 року працював Головою статистичного комітету Новоросійського краю. Один із засновників Одеського товариства історії і старожитностей. У своїх історичних працях зібрав величезний матеріал з історії Запорозької Січі. Одначе до історії козацтва та гайдамацького руху підходив з російських шовіністичних позицій, за що одержав відсіч Шевченка у вірші “Холодний яр”.

[7] Яворницький Дмитро Іванович (1855-1940) — український історик, археолог, етнограф, фольклорист і письменник, академік АН УРСР (з 1929). Народився в с. Соснівці Харківського повіту Харківської губернії в родині диякона. В 1881 році після закінчення історико-філологічного факультету Харківського університету був залишений тут для наукової роботи. Звільнений у 1886 році у зв’язку з політичною неблагонадійністю. Працював у Петербурзі в гімназії, а після чергового звільнення — в Ташкенті. З 1902 року — завідувач історико-краєзнавчого музею в Катеринославі. Зібрав понад 60000 експонатів з історії Запорожжя. Написав історичні праці “Історія запорозьких козаків” (Т. 1.3, СПБ, 1892-1897), “Вольності запорозьких козаків” (СПБ, 1898), дослідження з фольклору та ряд романів і повістей. За радянської влади очолював кафедру українознавства Дніпропетровського Інституту народної освіти.

[8] Булавін Кіндрат Панасович (бл. 1660-1708) — донський козачий сотник. Очолнв козацько-селянське повстання 1707-1708 років, котре охопило весь південь Росії та частину України. Оточений ворогами, чинив опір до останньої можливості і, не бажаючи потрапити в полон, застрелився.

[9] Костомаров Н. Мазепа и мазепинцы. Стор. 511.

[10] Грушевський М. Історія України. Стор. 416.

[11] Галаган Ігнат Іванович (помер у 1748 р.) — чигиринський (1709-1713) і прилуцький полковник. Походив з козацької старшини. Брав участь у Північній війні 1700-1721 років. Допомагав у 1709 році царському війську руйнувати Запорозьку Січ. Дістав від Петра I значні маєтності. Жорстоко знущався над селянами. Т. Шевченко назвав його “прилуцьким полковником поганим”.

[12] Та могила й надгробок кошового Сірка, що стоять зараз у слободі Капулівці Катеринославського повіту, на тому місці, де було січове кладовище, упорядковане вже після 1711 року, коли по Прутській умові всі запорожські землі знову були повернені запорожцям (Прим. автора)

[13] Грушевський М. Історія України. Стор. 425-426.

.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций