Війною стрів мене цей Світ.

Із неба кидав до колиски

Заліза толові огризки

І вишень ранній первоцвіт.

Стогнав і лаявсь Білий Світ…

Та я не чув того нічого:

Було ще місяців —

Не літ —

Мені від роду, як прочовгав

Рік чотирнадцятий свій слід,

Кривавий і могильний слід.

Мене він чоботом не стер:

Нехай, мовляв, солдат росте.