Жадан Сергій Вікторович Вулиця Ганни

Розміщено Шкільні твори в 3 апреля 2015

На розі Ганни гаснуть ліхтарі.

Напружено зависнувши вгорі,

Поволі обертаються сузір’я —

Довкола неба, ближче до землі,

Де світла ніч, і речі при столі,

І на дахах лежить пташине пір’я.

По вулицях лишиться німота.

Дбайливо проминаючи міста,

Я відчував перепади напруги

Того, хто ліпить трав ламкі хрящі,

З чиєї втіхи сипляться дощі

На довгі придорожні лісосмуги.

Від тих часів минуло стільки літ —

Серпневий мул і вересневий лід —

Як нині легко пригадати фарбу,

Нічних зізнань незрозумілий плин,

Гарячі стебла втомлених рослин,

Багряні рештки втраченого скарбу.

Минала осінь — тихо, уночі;

Приходив ранок, діставав ключі,

І стверджував відвертість невситиму —

Що навіть тут, хоч світло навкруги,

Не можна оминути ці сніги,

Не можна передбачити цю зиму.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций