Антонич Богдан-Ігор Васильович Срібні сани

Розміщено Шкільні твори в 31 марта 2015

Не мусили писати віршів,

Спокійний мати день, спокійну ніч.

Віднині смак вина мені погіршав,

Світ помутнів довкола віч.

Не знаєте страждань поета,

Для нього дні — мов шпаги, ночі — гірші,

Кожна хвиля має гостроту стилета,

Переслідують і гонять ненаписані вірші.

Галки, ворони, гави

Лопочуть крилами в ночах і днях.

Рахманна лента слави

За серця не заплатить жах.

Галки, ворони, гави

Клюють усі гадки в сувоях втоми,

В божевільнім гоні, без угаву

Їдуть серцем сріблястими саньми.

Дуднить, гуде земля,

Лящать і свищуть батоги.

О кругойдучий шлях,

Клятьба моєї снаги.

Зайві, зайві остроги.

Трійка диких бігунів

Гуляє й гризе остроги,

Бере під ноги місяця пів.

Курява срібним клубом

Топтаний сніг несе.

З рушниці гримнули їм в зуби,

Хай щезнуть, пропадуть на все.

А може, ні… Думки несталі.

Нехай стрілою грудь пробита,

Нехай торощать далі

Мене їх золоті копита.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций