Гарасевич Андрій Смерть Калнишевського

Розміщено Шкільні твори в 29 марта 2015

І

Нависло небо оливом похмурим…

Земля затвердла на холодну крицю.

І вихор виє — ранена вовчиця —

І треться з зойком об холодні мури…

Тут день мов ніч… Невиразні контури…

Холодне сонце, мов стріла, промчиться

І знову тоне світ в сніговій бурі,

Щоб в чорній ночі заховати лиця…

А в келії, карбованій літами,

Лягає тінь…

Це Він у рясі ходить

І думи шле туди, на ясні води,

І мірить крок його холодний камінь…

Молитву Богу шле чоло пророче,

І тонуть в споминах старечі очі…

II

Садок вишневий… Хатка, і степи.

Поля — поля… Ставка чорняві очі.

І день, склоняючись в обійми ночі,

Востаннє далеч степу золотить…

Життя — мінливо-золота блакить —

Спада серпанком на чоло діточе…

У матері пеститися він хоче

І чує, як вона його пестить…

«Люби до скону рідну Україну,

І до останку сили борони!»

…А він глядів в блакить прозоро-синю

Й побіг де манять золотом лани…

І зупинивсь аж в зелені степів,

І слухав музику солодких слів… III

Кружляє степ… Спадає височінь,

Вогнисто розчахнувшися надвоє.

Бичують землю блискавок бичі,

І обрії тремтять в загравах бою…

Під ним — буланий, віжки гризучи,

Вужем спинається, кида піною…

А перед ним — похмура далечінь

Вгинається під крок козацьких воїв…

Блиснула булава в тугій руці,

На північ скерувалася ворожу…

В останній бій…

Пожари…

Вістовці

Відомлять про руїну Запорожжя…

І крізь вогонь, хугу, що виє вовком,

Примарою зближаються — Соловки… .



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций