Глібов Леонід Іванович «Веселий, ясний був деньочок…»

Розміщено Шкільні твори в 22 февраля 2015

Веселий, ясний був деньочок.

Пішов я в поле погулять,

Щоб любим дітям на віночок

Волошок в житі назбирать.

Тихенько нива шелестіла,

Вітрець тепленький подихав,

Сіножать квітами пахтіла,

І жайворонок десь співав.

Згадав і я весну, співаю…

Дивлюсь — сидить… зовсім козак:

Чуприна, вуси… не вгадаю…

Чи то мені здається так?

Я довго-довго придивлявся…

Се, може, скарб мені явивсь?

І вже був трошечки злякався,

А потім годі — роздививсь.

«Здоров! — гукаю,— де ти взявся?

Та ще в зеленому брилі?»

Козак тихенько засміявся:

«Я,— каже,— виріс із землі».

«Хіба ж пристало козакові

Отут сидіть? — промовив я,—

У темнім лузі, у діброві

Витає славонька твоя».

«Тут,— каже,— доля посадила,

Щоб всякий зневажав мене,

Вже аж чуприна заболіла:

Хто схоче, той і ускубне».

«Так що ж,— кажу,— що посадила!

А ти б не слухав та й утік:

Весела воля дасть і крила…

А то надувсь, як той кулик».

«Де ж тая воля, тії крила? —

Козак промовив сміючись,—

Козацьку волю квочка вбила,

І козаки на сміх здались.

Шаблюк нема — гримить качалка;

Похід — у гості до куми;

Тепер жіночая кибалка

Страшніш турецької чалми».

І він замовк, мов зажурився,

Над споришем похнюпив ніс;

Від вітру чуб зашевелився,

І довгий вус його повис.

Прийшлось терпіть лиху годину…

Хто ж він такий, козак чудний,

Що всякий смиче за чуприну,

А він сидить — мовчить дурний?

Все несподівано на світі:

Ти так, а вийде онде як;

Шукав волошечок у полі,

А тут тобі приплівсь козак.

Старовину прийшлось згадати —

І сміх і горе… ох-ох-ох!

То не козак сидів чубатий,

То був кудрявчик наш — Горох.

[1891].



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций