Винниченко Володимир Кирилович Чорна Пантера і Білий Медвідь — C. 6

Розміщено Шкільні твори в 15 февраля 2015



Я люблю вас так, що ви дасте дійсну красу. Я красою оточу, нашу любов, такою красою, що з-під ваших рук може вилитись тільки краса. Чуєте, мій великий Білий Медведю? Але для моєї любові треба бути вільним, моя любов не в’яже і не знає зв’язаних, моя любов — тільки любов. Чуете, Медведю? Хочете випити за мою любов? Хочете? (Хвилюється).

КОРНІЙ. Сніжинко. А, Боже! От єсть. Сніжинко, лучче мовчіть, бо вийде не краса, а. Це все не так. І не те.

СНІЖИНКА. Чому не говорити про це?

КОРНІЙ. Не треба. Не зараз. Я нічого не знаю. Де. вона?! (Стукає кулаком по столі).

СНІЖИНКА (глухо). Вона з Муленом.

К о р в і й. А, з Муленом!. Вона з Муленом. Розуміється, вона з Муленом.

С н і ж и и к а. Ви її любите?

КОРНІЙ. А я знаю, чи я люблю її, чи ненавиджу? Я знаю? Вона здушила мене, от що я знаю! От це я знаю.

Коло другого столу часто чуються викрики захоплення, тихе читання поетеси.

СНІЖИНКА. Хто сильний, той все з себе може скинути.

КОРНІЙ. О, не все. А, вибачайте, не все. Віків з себе не скинеш. Ха! А Лесик і Пантера — віки. Розумієте, Сніжинко? Ні? А, бо ви — Сніжинка. Ха-ха-ха! Ну, вип’ємо за віки, коли так, і за. Сніжинку, і за красу, і за. за. Пийте, Сніжинко. За Пантеру не хочете? Ха-ха, о, вона — справжня Пантера! Ну та нічого. А, нічого. (П’є, наливає, знов п’є).

СНІЖИНКА (раптом ненатурально регоче). Ха-ха-ха! А ви й повірили, що я вас люблю? Невже повірили? Правда?

КОРНІЙ (просто). Повірив.

СНІЖИНКА. Ха-ха-ха! Одначе, самовпевнений же ви! Як легко повірили. Та за що ж би я вас любила? Га? Ха-ха-ха! Ах ви, простодушний Медведю! Чистий Мед-відь — так і повірив. Ха-ха-ха! О, голубе, щоб Сніжинка полюбила, треба щось для того мати, треба щось Сніжинці за те дати. Бачите Янсона? Ану, спитайте його, що йому дала Сніжинка за те, що він дає? Ану! О, Янсон розуміє красу, навіть красу страждання. Ха-ха-ха! А він так одразу й повірив. І навіть просить не говорити про це. Думкою боїться зрадити. Ха-ха-ха!

КОРНІЙ. Значить, помилився. Ви досить щиро говорили. Ну, помилився.

В цей мент чується дзвінкий жіночий голос за колонами й хутко входить Рита, багато одягнена, в модному капелюсі, з блискучими очима, різкими, піднятими рухами. До МУЛЕН а, що йде за нею:

РИТА. Ну, швидше! Я замерзла. Вина і всього. О, тут вже. А! І Білий Медвідь єсть із білою Сніжинкою? Яка поезія! Месьє Мулен, ви не соромтесь, тут всі свої. Ми сядемо тут? Чудесно. Швидше вина. Гарсон! Вина!

КОРНІЙ (зразу напружившись, побачивши Риту, сідає так щоб видно було Риту. Голосно до Сніжинки). Ну, так за вічне, Сніжинко! (П’є).

РИТА. Xa-xa-xal Мулен! А ми за мент! Правда?

МУЛЕН (розглядаючись, теж піднято). О, чого? І ми за вічне можемо випити! (Ввічливо вклоняється Сніжинці й Корнієві, ті недбало хитають йому головою).

РИТА. Ні, хочу за мент! Тільки за мент. Правда, Білий Медведю? Чи ти мене вже й не пізнаєш? Давно не бачились, може, й забув уже? Добрий вечір! Це ж я — жінка твоя.

К о р и і й. Добрий вечір!

РИТА. Як же там твоє велике полотно?

КОРНІЙ. Чудесно. Моє полотно чудесно стоїть.

РИТА (з натиском). Стоїть?

КОРНІЙ. Стоїть.

РИТА. Ага! А ти собі тут?

КОРНІЙ. А я собі тут.

РИТА. Xa-xa-xal Ну, значить, все в незмінному стані. Чудесної Ми, значить, сучасні супруги! Xa-xa-xal От це я розумію. (Видно, тяжко питати, з зусиллям). Ну, а як він називається? Ах, Лесик, ну, так, Лесик? Як же там наш Лесик? Га? (Дуже швидко, до гарсона). А, вино. Це яке? Фі, я цього не хочу, я не люблю. Не звикла. А це? Ага, це добре. Ну, Медведю, як же син наш, га?

КОРНІЙ. Піди подивись.

РИТА. Ніколи, голубчику. Сьогодні ще маю в “Chat noir”[22] їхати, а завтра теж цілий день зайнятий. (До Мулена). Правда, милий? Може, ви. Сніжинко, знаєте? Хоч вас і не цікавлять такі дрібниці, але ви тепер, мабуть, ближче стоїте до них і знаєте?

Сніжинка. О, розуміється, знаю. Я тільки що од Лесика. Він себе чудово почуває. Зараз так сміялася з ним. Ніяк не хотів пускати мене.

РИТА (хрипло). Хіба?. (Прожогом наливає шклянку вина й випиває). О, значить, усе добре. Ну, і чудесно! Xa-xa-xa! І нам чудесно. (До Мулена). Що ти, мій старенький, так сидиш, наче в гостях? Пий! Пий же, говорю! Плачу за все!

МУЛЕН. Рито, і тут буде те саме, що вчора?. Ха-ха-ха!

РИТА. А що вчора? А хіба вчора погано було? Ха! Я вчора одному цікавому добродію, такому, як, наприклад, от цей (повертається до Штіфа, що цікаво підійшов), пляшкою голову погладила. (До Штіфа). Може, хочете спробувати? Чудесно виходить!

ШТІФ. О, дякую, я не цікавий до таких експериментів.

РИТА (до Сніжинки). Так, кажете, наша дитина. ха-ха-ха. гарно себе почуває?

СНІЖИНКА. Пречудово! Такий веселий, свіжий, я його давно таким не знаю. Білий Медвідь хоче навіть писати його й мене. Вашу фігуру витерти й замінити моєю.

РИТА (гостро-дико до Корнія). Правда?!!

КОРНІЙ. А, маєш!. Ні. Сніжинка жартує.

СНІЖИНКА. Але це чудесна ідея! Ха-ха-ха!

РИТА (мовчки, тяжко дихаючи, дивиться на Сніжинку. Тихо-хрипло). Сніжинка дуже весело жартує. Але. (Круто одвертається до Мулена). Ну що, правда, тут весело? А бач, не хотів іти! Насилу затягла сюди. Тут так весело жартують, так затишно. Ну, чом же не п’єш? Пий!. Фу, душно як! Треба роздягатись.

Встає, роздягається й вішає пальто на колону. Після того прибирається проти дзеркала.

МУЛЕН (до Штіфа). Ти думаєш, я знаю. Це вино знає, де воно, що воно? Так само я знаю. Ця женщина вміє закрутити голову. О, вона вміє! Але все одно! Xa-xa-xal Ти дивуєшся? О, я сам себе не впізнаю. Мулен здурів, і більше нічого! Пий. (П’є).

ШТІФ. За женщину, яка вміє закрутити! (П’є).

РИТА (підходячи до столу). А! Мій старенький часу не гає! Але чому так пусто сьогодні тут? Де ж сім’я артистів?

ШТІФ. Сім’я артистів, мадам, на балу “незалежних новаторів”.

РИТА. А це що за категорія? Яке новаторство ще заводять? Може, щоб мужчини родили дітей, а женщини жили з полюбовниками?

ШТІФ. Xa-xa-xal О, я був би першим ворогом таких “новотворів”.

РИТА. А чому ті сидять там? Сер Блек, Мігуелес! Ідіть сюди. І ви. Кардинал. Ідіть до гурту, веселіше буде. І дам ваших кличте. Це — ваші amies? Чудесно! Тут жон немає, всі ми amies. Правда, Мулен? Ха-ха-ха! А ти боявся йти сюди, думав, що я до мужа побіжу. Ну, от мій муж, ну і що ж? Біжу? Га? Ха-ха-ха! Ми сучасні супруги! Ну що ж ви. Влек, Мігуелес? Не хочете?

Ті встають і нерішуче переходять на цей стіл.

РИТА. От і чудово. Ви ще п’єте? Пийте, Мулен платить. Власне, не Мулен, а я, бо те, що він зараз платить, я потім одплачу. Правда, Мулен? Скільки я тобі вже винна? Рахунок ведеш? Ну, і веди.

МУЛЕН. А розуміється, веду. Всяк своє веде! Пийте, панове! Чорна Пантера всіх нас частує. Ха-ха-ха! Штіфе, пий!

РИТА (до Корнія й Сніжинки). А ви чого ж? Не хочете? Мулен, я хочу танцювати! Скажи, щоб прийшли сюди музики.

МУЛЕН (схоплюючись в п’яному захваті). Музики? Тут?

РИТА. А де ж? Я хочу танцювати танок апашів[23]. З тобою! Хочеш?

МУЛЕН. Розуміється, хочу! Ха-ха-хаї Гарсон! Музиків сюди. Хутко! Ми будемо танцювати танок апашів з Чорною Пантерою. 0-ля! Геть столи! Панове, пересідайте на другі столи, середина вільна мусить бути. Штіфе, помагай!

Видко, як гарсон говорить щось хазяїну, той стискує плечима, одповідає, і гарсон біжить у другий кінець кабаре. Через якийсь час веде музиків. Публіка починає підходити наперед і зазирати крізь колони.

РИТА (на Мулена). Ач як розходився! Xa-xa-xal Мігуелес, що ви на мене так дивитесь? Га?

МІГУЕЛЕС (серйозно). Я не впізнаю сеньйору.

РИТА. Чому? Весела? О, я вмію бути дуже веселою. Може, хочете зо мною танок апашів станцювати?

МІГУЕЛЕС. Дякую, я не вмію.

РИТА. Шкода. У вас постать дуже хороша для цього танку. Ви його не вмієте? А я вмію. О, чудовий танок! О, і музики вже йдуть. Мулен, на середину.

КОРНІЙ (весь час п’є і стає хмурнішим і хмурнішим. Раптом не видержує й голосно говорить). Запніть завісу.

РИТА (хутко в його бік). Що? А ви хто такий? Яке вам діло? Не подобається, можете забиратись. Не сміть запинати! Я хочу танцювати! Прошу всіх, все кафе, весь Париж! Чорна Пантера, коханка Мулена, буде танцювати танок. (До Мулена). Xa-xa-xal А месьє Мулен уже й просіяв? О, ні, я ще не коханка і не ашіе месьє Мулена! Я - жона артиста Корнія Евневича. Voilal Ось — мій муж. А я жона його, буду зараз танцювати танок апашів. Ну? Музики готові?

Голос од музиків:

— Готові!

Публіка товпиться крізь колони. Сніжинка щось говорить Корнієві, але той понуро дивиться на Риту.

РИТА. Ну, Мулен, починаємо?

МУЛЕН. Я весь тут.

РИТА (плескає в долоні музикам). Алло!

Музики грають. Рита й Мулен танцюють. Дедалі то з більшим запалом, якоюсь дикою, п’яною жагою і майстерством.

СНІЖИНКА (захоплено встає й жадно слідкує. До Корнія). Вона гарна. Медведю! Вона страшно гарна! Рита. Швидше, музики!

Корній п’є, але не зводить очей з Рити. Кулаки його машинально стискуються.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций