Симоненко Василь Андрійович «Верби й тополі, діброви й гаї…»

Розміщено Шкільні твори в 9 февраля 2015

Верби й тополі, діброви й гаї,

Стежка між нивами плідними,

Гордо я вас називаю — «мої»,

Щиро вважаю вас рідними.

Ваша краса, ваша врода нерушена,

Ваше буяння, сади,

Владно ввійшли в моє серце зворушене

Та й залишилися в нім назавжди.

Вам воно звітне у кожнім ударі,

Та пробачайте за правду мені,

Мабуть, якби народився в Сахарі,

То полюбив би степи піщані.

Так би їх пестив руками і мріями,

Так і ступити без них би не міг,

Так би із ними ділився надіями,

Мов наречену, беріг.

Рідні, не будьте за правду озлоблені,

Тим ви для мене миліші од всіх,

Тим дорогі, що ви потом покроплені

Прадідів бідних моїх.

Тому між нами кохання і щирість,

Спільне і щастя й жалі,

Я ж разом з вами підвівся і виріс

Із однієї землі.

24.07.1962.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций