Рей Бредбері Інтерв’ю Плейбоя — C. 2

Розміщено Шкільні твори в 7 февраля 2015



Він сяяв, коли підписував мій зачитаний примірник Кульбабового вина із загнутими сторінками, який я маю з десяти років.



PLAYBOY: Багато хто не сприймає наукову фантастику всерйоз, проте ви все таки стверджуєте, що вона є головною літературою сучасності. Чому ви так вважаєте?



БРЕДБЕРІ: Наукова фантастика - це мрія. Для того, щоб заселити космос, перебудувати наші, такі далекі від ідеалу міста, розв’язати будь які проблеми, ми повинні вигадувати майбутнє і відповідні технології.



PLAYBOY: Але більшість людей не вважає, що наукова фантастика належить до справжньої літератури.



БРЕДБЕРІ: Вона не належить до справжньої літератури - вона і є справжньою літературою. Такою вона стала від часів першого штучного супутника Землі. І буде такою ще десять тисяч років.



PLAYBOY: Що ж змінив супутник?



БРЕДБЕРІ: Люди, передовсім діти, захопилися фантастикою після того, як перший штучний супутник осяяв небеса. Наступного ранку на столі у вчителя в якості гостинця замість яблука лежала книжка Азімова. Вперше в історії освіта здійснювалася знизу - діти навчали своїх вчителів.



PLAYBOY: Чому діти відгукуються на наукову фантастику краще ніж дорослі?



БРЕДБЕРІ: Очевидно, дитячу уяву збуджує прихований зміст фантастичної літератури. До того ж, чи подобалося вам в дитинстві, щоб вам зав’язували шнурки? Чорта з два. Ви відразу почали зав’язувати їх самі, відколи цьому навчилися. Наукова фантастика свідчить, що людство більше не потребує нотацій, що ми спроможні на серйозні справи.



У цьому світі навчати можна лише роблячи вигляд, що начебто не вчиш. Наукова фантастика надає таку можливість - вчити непомітно. Фантастика є також чудовою можливістю робити вигляд, що пишеш про майбутнє, коли насправді нападаєш на недавнє минуле і сучасність. Можна критикувати комуністів, расистів, фашистів та будь яку іншу очевидну і наявну загрозу, а вони і не зрозуміють, що йдеться саме про них. Шкода, що стільки ранньої фантастики написано так технічно і нецікаво.



PLAYBOY: Окрім дітей, наукова фантастика цікавить переважно чоловіків. Чому вона не цікавить жінок до тієї ж міри?



БРЕДБЕРІ: Існує дві раси людей - чоловіки і жінки, - що б вам не говорили феміністки. Життя чоловіка умотивоване іграшками і наукою, тому що чоловіки народжені без будь-якої мети у всесвіті окрім того, щоб породити потомство. Поза цим є багато часу, який вони мусять якось згаяти. Їм потрібно чимось себе зайняти. Чоловіки не мають в собі внутрішнього завдання, окрім мети продовжити рід. Жінки ж створені із завданням. Вони можуть творити всесвіт, дбати про нього, навчати, плекати його. Чоловіки читають фантастику, щоб будувати майбутнє. Жінкам не потрібно її читати. Вони і є майбутнє.



PLAYBOY: Такий поділ сподобається не всім жінкам. В інтерв’ю для часопису People ви сказали, що лазерні диски для персональних комп’ютерів створені не так для жінок, як для чоловіків - і дуже швидко після цього в листах до редакції вас назвали сексистом.



БРЕДБЕРІ: Це правда. Викрутіть їм.



PLAYBOY: Як це?



БРЕДБЕРІ: А так, щоб у них ніколи не було сексу. [Сміється] Слухайте, та чоловіки ж чокнуті. А молоді чоловіки - ті взагалі ненормальні. Ми всі любимо іграшки. У мене самого іграшкоманія. Я пишу про іграшки. В мене багато різних іграшок. Сотні. Комп’ютери - це іграшки, а чоловіки люблять возитися з мудрованими безмовними штуками. Вони почуваються творчими особистостями.



PLAYBOY: Але комп’ютери не лише іграшки - це інструменти для майбутнього.



БРЕДБЕРІ: Люди говорять про Інтернет як про творчий інструмент письменника. Я кажу: “Дурниці. Не піддавайся цьому. Годі теревенити з усім світом, займися справою.” Білл Ґейтс з партнерами дурять нас. Подивіться на Windows’95. Ви ж розумієте, що це - суцільне шахрайство.



PLAYBOY: Чому це шахрайство?



БРЕДБЕРІ: Тому що більшості людей ця операційна система нічого не додає. До того ж, купивши систему, вони мусять докупляти й інші програми. Тож йдеться про те, щоб люди, які не можуть дозволити собі таких витрат, виклали сотні доларів. Жінки не купляють Windows. Закладаюся, що якщо подивитися статистику, то виявиться, що 80 відсотків покупців - це чоловіки. Божевільні молоді, чи божевільні старі чоловіки, які люблять іграшки.



PLAYBOY: Як на того, хто зробив кар’єру, дивлячись у майбутнє, ви, схоже, скептично ставитесь до технології - лазерних дисків, Інтернету, мультимедій…



БРЕДБЕРІ: Головне - навчити письму і читанню; все це не принесе нічого доброго, якщо не вміти читати і писати.



PLAYBOY: Але читати все одно доводиться - за допомогою комп’ютерів люди можуть спілкуватися з літературними творами, рухаючи сюжет туди, куди їм подобається.



БРЕДБЕРІ: Не треба мені казати, як пишеться роман. Не кажіть, що маєте для нього кращу кінцівку. Я не маю часу це слухати.



PLAYBOY: Говорячи про майбутнє - ви любите говорити про космічні подорожі. Ви справді вважаєте, що в цьому - майбутнє людства?



БРЕДБЕРІ: Так має бути. По-перше, це відповідає релігійному прагненню до вічності. Якщо земля загине, людство повинно бути в стані продовжити існування. Космічні подорожі дозволять заселити інші планети, де люди народжуватимуть дітей. Це так просто, так грандіозно, хвилююче.



PLAYBOY: Чи справді людству доведеться втікати з землі? Чи вдасться зробити це вчасно?



БРЕДБЕРІ: Ми вже на цьому шляху. Ми б уже мали повернутися на Місяць. І негайно стартувати на Марс.



PLAYBOY: Проте зараз неможливо говорити про активність у космосі, оскільки бюджет НАСА зведено до мінімуму.



БРЕДБЕРІ: Як можна дивитися під ноги замість того, щоб роздивлятися грандіозну туманність в сузір’ї Оріона? Куди це ми відсунули Місяць і чому сповільнили рух до Марса? Проблема, зрозуміло, в наших політиках - чоловіках, які не вміють мріяти і бути романтичними. В останній рік свого президентства Джон Кеннеді закликав нас летіти на Місяць. Але навіть він зробив це не від захоплення астрономією. Він гукнув росіянам: “Роби, як я!” - і ми полетіли. Але після того, як ми дісталися Місяця, романтика почала блякнути. А без романтики немає мрії. Це й не дивно - історія дослідження земної кулі є історією розробки багатих родовищ корисних копалин. Якби можна було переконати розробників бюджету НАСА, що на Марсі повно скарбів, було б зроблено все, щоб уже наступного ранку опинитися на Марсі, посеред первісного хаосу. Космос нам потрібен з причин, яких ми ще достеменно не з’ясували; я не говорю про торгівлю.



PLAYBOY: Торгівлю?



БРЕДБЕРІ: НАСА здається, що вони повинні виправдовувати свою діяльність з погляду прагматичності. Багато корисних речей, що з’явилися в продажу, виникли з розробок, пов’язаних з космічними подорожами. НАСА здається, що для того, аби залучити гроші на космічні потреби, потрібно вдаватися до шахрайства. Дурниці. Це не так. Космічні подорожі надають життю сенсу, а все, що додає сенсу життю, варте того, щоб ним займатися. Звідси й бажання жити вічно.



PLAYBOY: До якої міри можна звинувачувати НАСА в апатії щодо освоєння космосу?



БРЕДБЕРІ: Керівники НАСА самі собі є найгіршими ворогами. Вже двадцять років я благаю їх дозволити зробити для них кінофільм. Більшість колишніх фільмів НАСА про програми “Меркурій” і “Аполлон” були поганими. Я хочу поєднати поетичність і дійсність таким чином, щоб глядачі плакали, як бувало після багатьох моїх вистав, показаних на всесвітніх ярмарках. Та в НАСА ніколи не роблять нічого видатного, поетичного чи вибухового, щоб показати себе з вигідного боку, а конгресменів справи НАСА не цікавлять, окрім Боба Пеквуда11.



PLAYBOY: Чи ви й досі, навіть після того, як його змусили піти у ганебну відставку, вважаєте Пеквуда мрійником?



БРЕДБЕРІ: Він і є мрійник. Я хотів би, щоб він залишився в Конгресі. Рік тому я підтримав його телеграмою, тому що ті жінки - паскудниці. Вони вичікують двадцять років, і через двадцять років ображаються. Не нагадуйте мені про них. Таких сенаторів, як він, дуже мало, і це сором, що він пішов з Конгресу.



PLAYBOY: В чому полягає найбільша помилка НАСА?



БРЕДБЕРІ: “Космічний човник” мав би бути побудований до початку програми “Аполлон”. “Човник” є великою поштовою скринькою, це - дорога експериментальна лабораторія. Але зараз він не так захоплює, як мав би. Спочатку він мав би облетіти навколо Землі - саме для цього його зараз використовують. За тим його потрібно було б послати до Місяця і цим завершити програму. Тоді ми змогли б поселити людей на Місяці і рухатися далі, до Марса. Ми потребуємо чогось більшого, ніж ми самі - це справді як релігійна місія. Космічні подорожі є налагодженням зв’язку із Всесвітом.



PLAYBOY: Коли почалося освоєння космосу, чи сподівалися ви, що все так і буде?



БРЕДБЕРІ: Так. Але сталося інакше. Винне НАСА, винен весь уряд, а з завершенням “холодної війни” щез і колишній ентузіазм.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций