Генрі Катнер Механічне Еґо — C. 7

Розміщено Шкільні твори в 29 января 2015





  Промоклий Сен-Сір затремтів, як в ознобі, коли крижаний напій дійшов до його ніг, і, вихопивши хустку, спробував витертися, але безуспішно. Носова хустка намертво прилипла до штанів, приклеєна до них дванадцятьма мірками меду. Від режисера тхнуло м’ятою.

  - Я запропонував би перейти в бар, - сказав Мартін, гидливо зморщивши ніс. - Там, в окремому кабінеті, ми могли б продовжити нашу розмову на відстані від цього… цього дещо занадто сильного запаху м’яти.

  - В Міксо-Лідії, - задихався Сен-Сір, насуваючись на Мартіна і хлюпотячи черевиками, - у Міксо-Лідії ми кидали собакам… ми варили в олії, ми…

  - А наступного разу, - сказав Мартін, - будьте так люб’язні не штовхати мене під лікоть, коли я тримаю в руках “Олену Глінську”. Дійсно ж, це досить неприємно.

  Сен-Сір набрав повітря в груди, Сен-Сір випрямився у весь свій гігантський зріст… і знову скулився. Він виглядав, як поліцейський епохи німого кіно після завершення чергової погоні, - і знав це. Якби він зараз убив Мартіна, навіть у такій розв’язці все одно був би відсутній елемент класичної трагедії. Він виявився б у неуявному становищі Гамлета, який вбиває дядька кремовими тортами.

  - Не робити будь-чого, поки я не повернуся! - наказав він, кинув на Мартіна останній лютий погляд і, залишаючи за собою мокрі сліди, захлюпав до дверей. Вони з тріском зачинилися за ним, і на мить настала тиша, тільки зі стелі лилася тиха музика, бо Діді вже розпорядилася продовжувати показ і тепер милувалася власною чарівною фігурою, яка ніжилася в пастельних хвилях, поки вони з Деном Дейлі співали дуетом про матросів, русалок і Атлантиду - її далеку батьківщину.

  - А тепер, - оголосив Мартін, з величним достоїнством повертаючи до Уотта, який розгублено дивився на нього, - я хотів би поговорити з вами.

  - Я не можу обговорювати питань, пов’язаних з вашим контрактом, до повернення Рауля, - швидко сказав Уотт.

  - Нісенітниця, - сказав Мартін твердо. - Чого то раптом Сен-Сір буде диктувати вам ваші рішення? Без вас він не зумів би зняти навіть одного касового фільму, хоч як би намагався. Ні, Еріка, не втручайся. Я сам цим займуся, спокуса моя. Уотт встав.



  - Вибачте, але я не можу цього обговорювати, - сказав він. - Фільми Сен-Сіра приносять великі гроші, а ви недосвід…

  - Тому-то я й бачу становище так ясно, - заперечив Мартін. - Ваше лихо в тому, що ви проводите межу між артистичним генієм і фінансовим генієм. Ви навіть не зауважуєте, наскільки незвично те, як ви перетворюєте пластичний матеріал людської свідомості, створюючи Ідеального Глядача. Ви - екологічний геній, Толівер Уотт. Справжній художник контролює своє середовище, а ви з винятковим мистецтвом справжнього майстра поступово перетворюєте величезну масу живого, дихаючого людства в єдиного Ідеального Глядача…

  - Вибачте, - повторив Уотт, але вже не так різко. - В мене, й справді, нема часу… Е-е…

  - Ваш геній занадто довго залишався невизнаним, - поспішно сказав Мартін, додаючи замилування у свій золотий голос. - Ви вважаєте, що Сен-Сір вам рівний, і в титрах стоїть тільки його ім’я, а не ваше, але в глибині душі повинні ж ви усвідомлювати, що честь створення його картин наполовину належить вам! Хіба Фідія не цікавив комерційний успіх? А Мікеланджело? Комерційний успіх - це просто інша назва функціоналізму, а всі великі художники створюють функціональне мистецтво. Другорядні деталі на геніальних полотнинах Рубенса дописували його учні, чи не так? Однак хвалу за них одержував Рубенс, а не його найманці. Який же з цього можна зробити висновок? Який? - І отут Мартін, правильно оцінивши психологію свого слухача, замовк.

  - Який же? - запитав Уотт.

  - Сідайте, - наполегливо сказав Мартін, - і я вам поясню. Фільми Сен-Сіра приносять прибуток, але саме вам вони зобов’язані своєю ідеальною формою. Це ви, накладаючи матрицю свого характеру на всіх і все в “Вершині”…

  Уотт повільно опустився в крісло. У його вухах владно гриміли заворожливі вибухи дізраелівського красномовства. Мартіну вдалося підчепити його на гачок. З непогрішною влучністю він з першого ж разу розгадав слабкість Уотта: кіномагнат змушений був жити в середовищі професійних художників, і його млоїло неясне відчуття, що здатність збільшити капітали це щось ганебне. Але Дізраелі доводилось вирішувати і складніші задачі. Він підкоряв своїй волі парламенти.

  Уотт заколивався, похитнувся - і впав. На це треба було всього десять хвилин. Через десять хвилин, сп’янівши від дзвінких похвал своїм економічним здібностям, Уотт зрозумів, що Сен-Сір - нехай і геній у своїй області - не має права втручатися в плани економічного генія.

  - З вашою широтою бачення ви можете охопити всі можливості і безпомилково вибрати правильний шлях, - переконливо доводив Мартін. - Прекрасно. Вам потрібна Глорія Ідей. Ви відчуваєте - чи не так? - що від мене користі не домогтися. Лише генії вміють миттєво змінювати свої плани… Коли буде готовий документ, що анулює мій контракт?

  - Що? - запитав Уотт, плаваючи в блаженнім запамороченні. - А, так… Звичайно. Анулювати ваш контракт…

  - Сен-Сір буде завзято чіплятися за свої минулі помилки, поки “Вершина” не збанкрутує, - вказав Мартін. - Тільки геній, подібний Толіверу Уотту, кує залізо, поки воно гаряче - коли йому надається шанс обміняти провал на успіх, якогось Мартіна на єдину Ідей.

  - Гм-м, - сказав Уотт. - Так. Ну, добре. - На його довгому обличчі з’явився діловитий вираз. - Добре. Ваш контракт буде анульований після того, як міс Ідей підпише свій.

  - І знову ви тонко проаналізували саму сутність справи, - міркував уголос Мартін. - Міс Ідей ще будь-чого твердо не вирішила. Якщо ви доручите переконувати її людині на зразок Сен-Сіра, наприклад, то все буде зіпсовано. Еріка, твоя машина тут? Як швидко ти зможеш відвезти Толівера Уотта в “Лагуну”? - Він - єдина людина, що зуміє знайти правильне рішення для даної ситуації.

  - Якої ситуа… Ах, так! Звичайно, Нік. Ми відправляємося негайно.

  - Але… - почав Уотт.

  Матриця Дізраелі вибухнула риторичними періодами, від яких задзвеніли стіни. Златоуст грав на логіці арпеджіо і гами.

  - Розумію, - пробурмотів приголомшений Уотт і покірно пішов до дверей. Так, так, звичайно. Зайдіть ввечері до мене додому, Мартін. Як тільки я одержу підпис Ідей, я розпоряджуся, щоб підготували документ про анулювання вашого контракту. Гм-м… Функціональний геній… - І щось блаженно белькочучи, він вийшов із залу. Коли Еріка хотіла піти за ним, Мартін торкнув її за лікоть.

- Хвилинку, - сказав він. - Не дозволяй йому повернутися в студію, поки контракт не буде анульований. Адже Сен-Сір легко перекричить мене. Але він спіймався на гачок. Ми…

  - Нік, - сказала Еріка, уважно вдивляючись в його обличчя, - що відбулося?

  - Розповім увечері, - поспішно сказав Мартін, тому що до них долинуло віддалене рикання, яке, можливо, сповіщало про наближення Сен-Сіра. - Коли в мене знайдеться вільна хвилина, я приголомшу тебе. Чи знаєш ти, що я все життя шанував тебе з шанобливої далечіні? Але тепер відвозь Уотта від гріха подалі. Швидше!

  Еріка встигла тільки кинути на нього здивований погляд, і Мартін виштовхнув її з залу. Йому здалося, що до цього здивування домішується деяка радість.

  - Де Толівер? - оглушливе ревіння Сен-Сіра змусило Мартіна поморщитися. Режисер був незадоволений, - бо штани йому в міру відшукалися тільки в костюмерній. Він вважав це особистою образою. - Куди ви поділи Толівера? - волав він.

  - Будь ласка, говоріть голосніше, - недбало кинув Мартін. - Вас важко розчути.

  - Діді! - загримів Сен-Сір, в шаленстві повертаючись до чарівної зірки, що як і раніше захоплено споглядала Діді на екрані над своєю головою. - Де Толівер? Мартін здригнувся. Він зовсім забув про Діді.

  - Ви не знаєте, так, Діді? - швидко підказав він.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций