Карманський Петро Сильвестрович «Знемігся я життям…»

Розміщено Шкільні твори в 27 января 2015

Знемігся я життям, грізний опир одчаю

Приссався до душі, як той страшний поліп.

Стою, як торс журби, дивлюся в даль безкраю

І тужу, як жебрак, що від плачу осліп.

Верхи дрімучих гір, блакит небес і зорі —

Усе мене гніте, як віко від трунви.

Піду на сірий шлях і в немічній покорі

Знімаю рамена й голошу молитви.

А чорний океан знемоги і зневір’я

Гребе мені з-під ніг останню п’ядь землі.

Поранений, без сил, лежу у стіп узгір’я

І чахну, як листок, що зжовк та впав з гіллі.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций