Карпенко-Карий Іван Сто тисяч — C. 9

Розміщено Шкільні твори в 9 января 2015



А чому ні — спочивайте з богом.

К о п а ч. Я не люблю, знаєте, там всяких нежностей: перин, подушек. Є солома — добре, а нема — кулак в голови, свиту послав, свитою укрився, заснув — мало журився, проснувся, встав — встрепенувся, шапку насунув та й далі посунув… Хе-хе-хе! (Вийшов.)

Р о м а н. Скажете, мамо, батькові, що тут приїздив жид і сказав, щоб вони завтра були у Смоквинова в обідню пору з грішми, бо Жолудь землю перекуповує. (Вийшов.)

ЯВА VI

Параска і Мотря.

П а р а с к а. Добре. Іди ж, дочко, внось сюди з комори вечерю, а я трохи поприбираю.

Мотря пішла.

І що це старий задумав? Щось тут є, а що — не розберу. То не хотів у церкву коней давать, а то і сам поїхав, і цілу обідню стояв навколішках; то не хотів Мотрю сватать за Романа, то посватав; ніколи не гуляв, а то так добре випили з кумом; та все радіє чогось, веселий такий. І куди вони оце поїхали? Чи він кого привезе з собою, чи господь його знає? Звелів, щоб вечеря була готова, щоб ставні були зачинені, свічка поставлена на столі і щоб і ляльки тут не було. Аж страшно мені робиться од цих приборів, і слова тобі не скаже, що задумає робить…

Мотря вносе вечерю і ставить на столі, між іншими пляшками з горілкою, пироги і сметана.

М о т р я. Хто це до нас сьогодня приїде?

П а р а с к а. Не знаю, я вже боялась старого розпитувать; доволі того, що він був веселий і згодився на ваше весілля. А сірники є?

М о т р я. Є!

П а р а с к а. Ходім же.

Одчиняють двері, з другої хати виходять Копач і Роман.

К о п а ч. Спасибі за вечерю! Тепер залізу на солому, як у пуховики.

Виходять; на кону яке врем’я пусто.

ЯВА VII

Входе тихо Герасим, а за ним Савка, несе на плечах здоровий мішок з кожі.

Г е р а с и м. Ідіть же ви, куме, розпряжіть коней і поставте їх біля фургона.

С а в к а. Ходім удвох.

Г е р а с и м. От тобі й маєш!. А хто ж буде біля грошей?

С а в к а. Хіба ж їх хто візьме тут?

Г е р а с и м. Е, куме, на гріх майстера нема! Краще я тут посидю — береженого і бог береже.

С а в к а. І одходить од грошей не хочеться, так би й держався за мішок. (Вийшов.)

ЯВА VIII

Герасим сам. Світить свічку, засвітив, поставив, глянув на мішок, поцілував його.

Г е р а с и м. Отепер Пузир нехай скаже: голяк масті, чирва світить! Ще поміряємось — хто голяк. Він думає, що дуже розумний. Ні, братіку, — потягайся ще зо мною. Хе-хе-хе! Я не то що, я й жида сьогодня обманив; поки мішок розшили — дзвінок, він вийняв пачку, глянув я на неї — гроші… всередині колотиться, а сам думаю, як би його обманить; другий дзвінок — жид зашамотався, бере мішок, не дає… «Давай гроші», — каже. Слово за слово, а тут — третій; я тоді йому тиць замість п’ятьох та тілько три тисячі. Ха-ха-ха! Отак ушквар! А він, не лічивши, прямо в вагон.

Входе Параска.

ЯВА IX

Герасим і Параска.

П а р а с к а (тихо). Старий!

Г е р а с и м. Ой! (Кида свиту на мішок і заступа мішок спиною.) Ти чого, навіжена, сновигаєш? Хіба не я тобі велів, щоб тут і ляльки не було? Геть пішла!

П а р а с к а. Та не гвалтуй, божевільний! Я зараз піду. Тут діло дуже важне, таке, що треба тобі зараз сказать, бо щоб після гірше не вийшло.

Г е р а с и м. Яке там діло?

П а р а с к а. Жид прибігав до тебе…

Г е р а с и м. Який? Коли? Чи не скочив з поїзда?

П а р а с к а. Та з якого поїзда? Опам’ятайся, чого ти такий збентежений? Жид Гершко, що за землю Смоквинова з тобою балакав.

Г е р а с и м. Тьфу!! Ну?

П а р а с к а. Казав, щоб ти був в обідню пору у Смоквинова з грішми, бо Жолудь землю перекуповує.

Г е р а с и м (ненароком глянув на мішок). Ха-ха! Чорта лисого перекупе.

П а р а с к а. Що там ти привіз, чого ховаєшся від жінки? Покажи!

Г е р а с и м (несамовито підступи до неї). Я тебе попитаю! Я тобі покажу… я… я… тебе уб’ю… Я тебе задавлю, коли будеш лізти у вічі! Геть пішла!

П а р а с к а одступає за двері.

П а р а с к а. Тю, тю! Одсахнись… Єй-богу, з ним якась причина, — треба бути насторожі. (Вийшла.)

ЯВА Х

Герасим, а потім Савка.

Г е р а с и м. От цікаве бісове насіння, так і. загляда, а жидом перелякала на смерть… Жолудь землю перекуповує!. Ха-ха-ха! Завтра чуть світ отнесу йому гроші, переплатю по десять рублів на десятині, а не попустю, щоб Жолудь купив.

Входе Савка.

С а в к а. Ну, куме, нігде нічичирк! Давайте мені моє, та, поки глуха північ, я собі піду.

Г е р а с и м. Куме, де ви дінете таку силу грошей? Нехай у мене будуть на схові.

С а в к а. Ні, так не буде, я знайду, де своє сховать, а ви ховайте своє.

Г е р а с и м. Візьміть собі яку тисячу, бо зараз попадемось, а решту через год.

С а в к а. Куме!. Давайте моє мені… З мене печінка мало не витрусилась, поки це діло скінчилось, та щоб я не мав в руках свого заробітку, а заглядав вам у вічі, як цуцик? Вам цього хочеться, я знаю вас добре, бачу, куди ви гнете, але гляньте сюди. (Виймо, ніж з-за халяви.) Бачите? Не розпалюйте ж мене, бо тут вам і амінь, коли почнете крутить.

Г е р а с и м (виймо, з-за халяви ніж). А ви думаєте, що я без запасу? Ха-ха-ха! Тілько, знаєте, це все чортзна-що! (Хова ножа.) Це я для дороги мав… здіймайте лиш свиту, закривайте вікно, та будемо ділиться…

Закривають вікна свитами.

Я хотів як краще, бо у вас ніколи грошей не було, то зараз що-небудь і виявиться… . а коли ви так боїтесь, то беріть собі, бог з вами.

С а в к а. Не журіться, я зумію заховать, аби було що. (Підходить до мішка.)

Г е р а с и м. То вам п’ять тисяч?

С а в к а. Десять… десять… кажу вам, десять… не розпалюйте мене!

Г е р а с и м. Та не кричіть-бо! Беріть, беріть десять… (Набік.) Щоб тебе за печінку взяло. (Вийма з мішка пачки по тисячі, навхрест оперезані бумагою, а кум розгляди.) Оце одна, а це друга, а це третя…

С а в к а. Стривайте… куме, гляньте…

Г е р а с и м. А що?

С а в к а. Та це не гроші, це чистісенька бумага.

Г е р а с и м. Як?!

С а в к а. Чиста бумага! От так машину підвела жидівська голова, тілько на трьох пачках спереду і ззаду наклеєні гроші, а то все чиста бумага.

Г е р а с и м (хвата пачки одну за другою, перегляда). Бумага!. Обманив!. Куме, він же гроші давав, я сам бачив! (Хвата знов бумажки, розрива і кида.) Сама бумага… чистісенька бумага!. (Несамовито.) Ха-ха-ха!. Сто тисяч!! Ха-ха-ха!

С а в к а. Отже збожеволіє! Куме, заспокойтесь; що з воза впало, те пропало.

Герасим озирається, хватає пояс на лаві і біжить з хати.

Куме, куме! Куди ви? Господь з вами! Схаменіться, що з воза впало, те пропало.

Входе Параска.

ЯВА XI

Савка і Параска.

П а р а с к а. Що тут таке? Боже мій милостивий, кажіть, куме, куди він побіг, чого він так галаснув?

С а в к а. Сором признаться. Гляньте: оце добро ми купили за п’ять тисяч.

П а р а с к а. Як?

С а в к а. Так. Обманив жид: дав чистих бумажок замість грошей. А може, то й не жид був, може, нечиста сила перекинулась в жида і отуманила нас так, що ми не роздивились і прийняли бумагу чисту за гроші.

П а р а с к а. А господи, господи! Бач, яке нещастя скоїлось; чула моя душа, що з ним щось недобре діється. Та чого ж він побіг?

С а в к а. Я й сам до пам’яті ніяк не прийду, всередині все колотиться.

Голос Копача: «Поможіть, рятуйте!»

Чуєте? Хтось кричить!.

П а р а с к а. Ох куме, голубчику, у мене й руки, і ноги тремтять, — ходім.

ЯВА XII

Ті ж. Копач і Герасим.

К о п а ч (несе Герасима на плечах). Та поможіть-бо!

Помагають і кладуть Герасима на ліжко.

П а р а с к а. Що з ним, що з ним, скажіть на милость божу?

К о п а ч. Це, я вам скажу, реприманд! Качайте його, отак, отак! (К. ачає Герасима.) Ну, реприманд!

П а р а с к а. Та що воно? Що? Ради бога, скажіть, що то за болість така?

К о п а ч. Та яка там болість! Стривайте, я розкажу, а ви тим часом тріть груди, добре тріть. Так, так… Ви мене слухайте… стоп! (Прислухається до серця.) Тріть, тріть, тріть… Опит — велікоє діло… Серце наче ворушиться… А-а. Та й перелякав же ти мене, Никодимович, мало не вмер від страху, ну, й йому б не жить на світі, якби не мій опит.

С а в к а. Кажіть, що трапилось?

К о п а ч. Все по порядку—коло одного центра. Ножа!

Дають ножа.

Івановна, лийте йому води ложкою в рот.

Наливають води.

Ковтнув, єй-богу, ковтнув. Не журіться! Щастя маєте, що я ліг в клуні спать… Ліг, знаєте, я в клуні спать, і так мене один предмет заняв, що я й задрімав з думкою про нього; коли це сниться мені, що Роман позабирав копили кам’яні, — пам’ятаєте? Я вам розказував? Що на Боковеньці? Позабирав ті копили та й повісив надо мною їх. Тілько що оце сниться, аж щось мене по носі чирк, чирк… я рукою лапнув вгору, піймав за ногу, нога гойднулась, задригала і вирвалась, та як захарчить. Я схопився мов несамовитий, але зараз опам’ятався, запалив сірничок, дивлюся — і в очах потемніло! На перекладині висить Никодимович.

П а р а с к а. Боже мій, боже, яке тяжке нещастя!

К о п а ч. Но! Опит — велікоє діло! Я зараз вийняв перочинний ніж і перерізав пояса… і Никодимович упав на землю. Гляньте — дише.

Герасим поворушився і спазматичне в себе потягнув воздух.

Підводьте, підводьте. Ніби позіхає, дрижить

Підводять Герасима, він ще потягнув у себе воздух і і витирає піт.

П а р а с к а (плаче). Старий, старий!

Г е р а с и м. Де я? (Спазми.)

К о п а ч. Пийте воду. (Подає.)

Герасим п’є.

Що з вами? Що це ви вигадали?

С а в к а. Та годі, куме! Буде здоров’я — будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж бог дає. Такої пригоди ніколи не ждав.

К о п а ч. Які гроші?

С а в к а. Он гляньте, як нас обманили.

К о п а ч. А-а! Зразу догадався! Опит — велікоє діло! На тім тижні в городі була така сама оказія! І багато видурили?

С а в к а. П’ять тисяч…

Г е р а с и м (закльовується воздухом). Ой… ой!.

К о п а ч. Бризкайте водою.

Бризкають. Герасим піднімається.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций