Йоганн Вольфганг Гете Поезії в перекладі Миколи Зерова

Розміщено Шкільні твори в 18 декабря 2014

Йоганн Вольфганг Гете

Поезії



Перекладач: Микола Зеров

Джерело: З книги: Микола Зеров. Твори в двох томах. К.: Дніпро, 1990









Прагнення







Хто лише муку зна, муку кохання,

Лиш той пізнав до дна моє страждання!

Сам я без втіхи й сна смутний блукаю…



Хто мене любить, зна, в дальньому краю;

Душа моя смутна в огні страждання…

Хто лиш кохав, той зна жагу кохання!..









Прагнення







Що надить так серце і з хати жене?

Що вітром на простір виносить мене?

Там хмари клубами край гострих шпилів!..

Туди б я полинув, туди б полетів!



У небі чорніють граки ланцюгом.

Ах, я поміж ними над долом-селом!

Над гори, над мури подаймось, брати!

Де ти, моя мила? Кохана, де ти?



Іде вона гаєм, в густих деревaх,

До неї назустріч, співучий я птах.

I слухає спів мій, дивує вона:

“О, що то за пісня така чарівна?”



Вже сонце червоне у плетиві віт…

Тобі, моя мила, прощальний привіт!

Над струменем темним по луках ти йдеш,

I ніч за собою, і сутінь ведеш.



Блискуча у небі зоря мерехтить.

“Яким же то дивом розквітла блакить?”

I погляд твій тоне в глибинах ясних…

Який я щасливий край ніжок твоїх…









Травнева пісня







Сміється природа радо мені,

Як сяє сонце по зимнім сні!

Барвисті квіти по всіх лугах,

Пташині хори по всіх гаях,

І в кожнім серці радість, весна:

О земле, сонце, любов ясна!



Любов моя, ти світлий чар!

Ти злото ранніх нагірних хмар!

Твій подив свіжим лугам, полям,

Благословення траві й квіткам…

Дівчатко любе, дівча ясне!

Як зір твій сяє: ти любиш мене!



Як жайворонок - повітря й спів,

Як чиста квітка - росу полів,

Тебе люблю я гарячим чуттям,

Ти радістю, сміхом, новим життям

Підносиш спів мій, хвилюєш кров..

О, будь щаслива, моя любов!



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций