Костенко Ліна Василівна «Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану…»

Розміщено Шкільні твори в 8 декабря 2014

Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану.

В барельєфах печалі уже їм спинилася мить.

А підмайстри іще не зробились майстрами.

А робота не жде. Її треба робить.

І приходять якісь безпардонні пронози.

Потираючи руки, беруться за все.

Поки геній стоїть, витираючи сльози,

Метушлива бездарність отари свої пасе.

Дуже дивний пейзаж: косяками ідуть таланти.

Сьоме небо своє пригинає собі суєта.

При майстрах якось легше. Вони — як Атланти,

Держать небо на плечах. Тому і є висота.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций