Поль Сушон Провансові

Розміщено Шкільні твори в 29 ноября 2014

Поль Сушон

Провансові



Перекладач: Микола Зеров

Джерело: З книги: Микола Зеров. Твори в двох томах. К.: Дніпро, 1990









Колиско днів моїх, моя питома мати,

Як стане гіркота чуття мої поймати,

Немовби овоч той, що соки збув давно,

До тебе я прийду, прованська стороно,

Щоб сонце, і вітри, і море повносиле

Новою радістю життя мені сповнuли.

Для того ж ти, либонь, дала моїм очам

Синь від твоїх небес і повела до брам

I темрявих склепінь гіркого храму слави,

Щоб з іменем моїм з’єднать своє, ласкаве.



Спів найсолодший мій і все тобі віддам,

Про сонце розповім, що награє ланам,

Про золото пшениць, що села облягає,

Про ніжну сивину оливкового гаю,

Про ратаїв твоїх, жінок і моряків,

Про племено твоє, похватливе на гнів,

Де пристрасна любов полуменіє згубно,

А вдача - ніби ріг, дзвінка і славолюбна.

Та ні! Не годен я списать цвітінь твою!

Коли ж я мушу жить у іншому краю,

Оподаль від твого намріяного лану…

Таж я до міста звик, де клаптями туману

Спотворено красу домів і буйних площ,

Де цілий рік плащем звисає сірий дощ,

Але де людський дух у безнастанній дії

Проймає камінь стін і понад бруком віє.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций