Карманський Петро Сильвестрович «В обіймах винограду заснули білі бози…»

Розміщено Шкільні твори в 22 ноября 2014

В обіймах винограду заснули білі бози

І дишуть медовою аромою похмілля,

З дрімучих кипарисів зефір стрясає сльози

І зрошує дрімучі килими трав і зілля.

На склони гір поклались мусліни й оксамити,

А сумерки розлили солодкий чар спокою,

Розмріянії хвилі шепочуть дивні міти,

Навіяні німою таємною тоскою.

Ти спиш, моя кохана? Проснись: задума ночі,

І шепти хвиль, і цвіти — усе тобі співає.

Проснися, біла пташко! Розкрий солодкі очі

І слухай: край порога моя любов ридає.

Приходиш до мене, як мрія весняна,

Як срібнопромінна досвітня заграва.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций