Антонич Богдан-Ігор Васильович Кінець світу

Розміщено Шкільні твори в 21 ноября 2014

Мов бура плахта, хмара круків

Сідає на дахах бриластих,

І місяць, звівши сині руки,

Немов пророк, став місто клясти.

За всі гріхи і всі провини,

За малість, зрадність і підлоту,

За злочини, що повне ними

Кубло презирства і голоти.

Тоді розпутники і гарпагони

Покутних псалмів заспівали,

І калібани били в дзвони,

Й гетери, мов кобили, ржали.

Мерзенні, сороміцькі, мертві

Люїзи з ліжок виходили,

Й сарданапалів гордих жертви

Червоні язики гострили.

Мов стріл дванадцять з неба пращі,

Вітрів дванадцять шле додолу,

Й Земля розкрила зворів пащі,

Й розбите в кусні Сонця коло.

Гримить підземний лоскіт здаля,

Вдаряє в мури буря дзвонів,

І місто котиться в провалля

Під лопіт крил і мегафонів.

4 січня 1936.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций