Глібов Леонід Іванович Лев і Комар

Розміщено Шкільні твори в 6 ноября 2014

Десь там, не в нашій стороні,

Під височенною горою,

Серед діброви в гущині

Вечірньою добою,

Поївши добре, Лев лежав

І гордовито поглядав.

Здоровий сам, кудлата грива,

На пиці широченний ніс,—

Не тільки миша полохлива,

Злякався б навіть і сам біс.

Близенько на вербі Комарики дрімали,

Тихенько нічки дожидали.

Один Комарик молодий

Розхвастався перед старими:

— Он,— каже,— як розтягся біс рудий!

Господарюв над дурними,

Бо нікому його провчить…

От я ні кришки не боюся,

Аж сміх бере, як подивлюся,

Що перед ним усяка твар тремтить.—

На се озвавсь Комар старенький:

— Гай-гай! Раденький, що дурненький!

Дурне й базікання твоє;

Лев — сила, пан на всю діброву,

Захоче — і хвостом уб’є

Не тільки комара — корову.—

Комарик молодий своє дзинчить:

— Мене не настрашить,

Нехай хоч як хвостом молотить;

Нехай він сім корів покотить,

А я от зараз полечу,

Дам йому лиха до плачу.—

Комарик молодий спустився

І дратувати заходився.

Лев головою покрутив;

Комар йому на лобі сів,

Лев лапою тернув по пиці,

Бо вже були такі дурниці;

Комар круть-верть — на ніс присів,—

Лев клацнув, не вловив;

Комар ще гірше умудрився

І в усі опинився.

Схопився Лев, хвостом крутнув,

На всю діброву кашлянув,

Аж галки крику наробили,

У лозах десь вовки завили

І пугач пугать став;

Повитріщались з ляку сови,

І бідний зайчик драла дав

Аж на кінець діброви,—

А в’їдливий Комар своє робив.

Лев і стрибав, і по траві качався,

І у кущі ховався,

Із сили вибивсь, аж упрів,

Не знав, що діяти з собою…

Комар сховався, Лев упав

І довго, лежачи, стогнав,

Неначе воював з великою бідою.

А на вербі сміються угорі

Ледачі Комарі.

— Ну, молодець! — гукнув Комар старенький,—

Утяв! Дарма що молоденький!

Химерна баєчка пригодна і для нас:

Чого, подумаєш, на світі не буває!

Маленьке лихо в інший час

І значним людям докучає.

[1892—1893].



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций