Грінченко Борис Дмитрович Матільда Аграманте

Розміщено Шкільні твори в 26 октября 2014

У тяжкому лихолітті

Моря перло найдорожче —

«Я не муж, мені ти кажеш,

День їдуть вони і другий —

Вільні їм усі дороги;

Третій день — до річки військо

Наближалось без тривоги.

І відразу їм назустріч

Кулі свиснули: іспанці

Підійшли з-за лісу тихо,

Що й незчулися повстанці.

Облягли — нема рятунку—

А Масео: «Браття й діти!

Поки вирвемось, то треба

Ворогів нам зупинити.

Гей, хто хоче тут остатись

Ворогам на перепину?

Він умре, та обрятує

Волю й рідную країну».

«Я!» — озвалася Матільда»

«Ми!» — брати її відважні.

«Ми вмремо за волю»,— кажуть

І дядьки її поважні.

«Гей, рушай! — гука Масео.—

Ви ж поляжете тут нині:

Кров’ю вашою ми купим

Волю стоптаній країні».

Військо рушило. А дужі

Із дівчиною-героєм

Ворогів страшенну силу

Зупиняють смілим боєм.

Зупиняють… Та вже кулі

Всіх завзятих положили.

Тільки двоє та Матільда

Ще змагаються щосили.

А іспанці насувають,

Сиплють кулі самопали,—

Вже сама стоїть Матільда,

Бо усі вже в бої впали.

Гордо голову піднявши

І сіяючи красою,

Націляється з пістоля

Нетремтячою рукою.

А іспанець їй гукає:

«Гей, скорися, божевільна!»

А вона йому на теє:

«Хай панує Куба вільна!

Не скорюсь!» Вона стріляє…

Гучно вдарили рушниці,—

Захиталася Матільда,

Впали руки, зблідли лиці.

«Хай панує Куба вільна!» —

Знову крикнула і впала,

За свій край життя віддавши,

За свій край, що так кохала…

1897.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций