Пабло Неруда Ода піаніно

Розміщено Шкільні твори в 5 октября 2014

Пабло Неруда

Ода піаніно



Перекладач: В. Коломієць

Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ - ХХ сторіччя (укладач Д. С.Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002.









Журилось піаніно

На концерті,

Забуте, в цвинтарнім своєму фраці,

Китову пащу потім розтулило,

І виник біля нього піаніст,

Він прилетів із-за куліс, як ворон.

І тут неначе камінь

Сріберний упав

(а чи рука)

У вир притихлий:

Раптово ніжність потекла,

Мов краплі дощові

По дзвону,

Мов у будинку, де віконниці забиті,

Засяло світло,

Чи в міжгір’ї спалахнув смарагд

І зазвучало море,

Ніч, луги,

Роса

І піднебесний грім,

Троянди вся архітектура -

В співі,

І відкотилась тиша

Ув альков зорі.

Так народилася

Від умираючого піаніно

Музика:

Русалкою

Із катафалка випливла,

Із білих його зубів,

І все пішло в знетяму -

І піаніно, й піаніст,

І сам концерт,

Все стало звуком,

Рікою матерії,

Спорудою простою,

Світлим дзвоном.

Спустивсь небавом чоловік

Із дерева музичного,

Злетів,

Як ворон, що зі шляху збився,

А чи шалений кабальєро,

Китову пащу зачинив,

І піаніно мов позадкувало,

Пішло в глиб тиші…



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций