Загул Дмитро Юрійович «Ніччю в полі, на просторі…»

Розміщено Шкільні твори в 3 октября 2014

Ніччю в полі, на просторі

я зітхаю до зірниць…

Розгадайте, вічні зорі,

таємницю таємниць:

Перед вами розгорнули

небеса свої знаки,

Ви ще щастя не забули, —

де лежать його стежки?

Роз’ясніть, таємні зорі,

тайну чорних наших днів,

Чом в несказаному горі

божий світ закам’янів?

Нащо, нащо нас создала

Всемогучого рука,

Коли долі нам не дала,

тільки слабість до гріха?

Доки будемо блукати

серед темряви і тьми?

Розкажіть! Вам легше знати

все, чого не знаєм ми.

Ніччю в полі на просторі

припадаю до землі…

Не говорять ясні зорі,

вічно ясні, та німі.

Я даремно жду хоч слова,

в небо дарма я кричу.

І стиха моя розмова

серед зойку і плачу.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций