Загул Дмитро Юрійович Ранкове сонце

Розміщено Шкільні твори в 23 сентября 2014

Ранкове сонце — серце моє, —

Дзеркальна глибінь тепла.

З прозорим ранком воно встає…

І гляньте! Імла втекла!

Вам не чужа моя душа —

В ній плюскіт і ваших хвиль…

Хоч вас обігнала її межа

На сотні, тисячі миль.

Убогі душі я збагачу

Барвами ніжних фарб,

Жебрацькі торби позолочу…

Беріть мій світ, мій скарб!

Скільки німих у вас пісень!

Тільки торкнись! Поруш!

Я буду грати і ніч, і день

На арфах ваших душ.

Я не стурбую спокійних дум

Журбою своєї душі.

Люблю ваш біль, люблю ваш сум,

Як і радощі чужі.

Хіба ж не сонце — серце моє?

Душа — прозора глибінь?

В повітрі замки вона снує

Над царством ваших терпінь.

1919.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций