Симоненко Василь Андрійович «В букварях ти наряджена і заспідничена…»

Розміщено Шкільні твори в 14 сентября 2014

Симоненко В. А. У твоєму імені живу. — К.: Веселка, 1994.

В букварях ти наряджена і заспідничена,

Поворозками зв’язана, ледве жива,

На обличчі тремтить в тебе радість позичена,

На губах скам’яніли казенні слова.

Україно! Тебе я терпіти не можу,

Я тебе ненавиджу чуттями всіми,

Коли ти примітивна й на лубок схожа,

Коли думки на лобі у тебе нема.

Я люблю тебе іншу — коли ти бунтуєш,

Коли гнівом під кручі клекоче Дніпро,

Коли думаєш ти, коли бачиш і чуєш,

І несеш од криниці вагоме відро.

Україно, мовчи! Україно, затихни!

Не така ти багати, щоб тратить слова.

Хай брехня твоє слово дугою не вигне,

Хай не вірить твій розум в убогі дива.

Україно! Яка в тебе мрія шалена!

Ти не кліпай очима на мрію чужу.

Притулися горбами й устами до мене,

Перетни в моїм серці криваву межу!

Ти здави моє серце своїми руками

І угледиш, що в ньому немає води.

Не сиди в пелюшках над чужими віками,

Але гордо крізь смерть до безсмертя іди!

21.XII.1961 .



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций